05-05-2018
Викладачі «Ближче до мрії» на території мистецтва.
Точнісінько тиждень тому, в суботу 28 квітня, викладачі школи «Ближче до мрії» зібралися на StaffFUNmeeting. Дві попередні зустрічі – футбольне тренування та гра в гольф – допомогли нам зрозуміти, що об’єднує спорт та вивчення англійської. Цього ж разу ми вирішили зануритися у світ мистецтва. Точніше – у чарівний світ театру. Цікаво, чи відшукали ми якісь паралелі між театральними принципами та уроком англійської? Так!
По-перше, спілкування, так само як і театр, належать території спонтанності. Несподіване запитання, раптова посмішка, жарт, – все це може змінити та спрямувати в абсолютно новому напрямку як те, що відбувається на сцені, так і в класній аудиторії. Хороший викладач завжди готовий до заняття. Тим не менш, дрім-викладач має бути готовим здивувати як себе, так і студентів (позитивно).
По-друге, взаємодія з партнером та аудиторією набуває величезної ваги. Станіславський називав це «петельками та крючочками», коли кожна наступна фраза або дія залежить від попередньої партнерової. Ми, викладачі, дослухаємося (не лише вухом, але й серцем), яку дискусію треба розвинути або спрямувати в інше русло, а також коли найкраще перейти до іншого виду діяльності.
По-третє, ми підкреслили театральну істину, що найголовніше у виставі – початок і кінець. І якщо драматурги щосили намагаються розпочати виставу з чогось цікавого та захоплюючого, чого б нам, викладачам англійської, не взяти з них приклад і ніколи-ніколи-ніколи не починати заняття з жахливо-занудних 1) «How are you today?» (після чого слідують тиша або мляві «fine», «good», «okay»); 2) «Open your books at page 23!»; 3) «So, are you ready with your homework?»
Насамкінець, дозвольте навести Шекспірову цитату з діалогу, який починається загальновідомими «Життя – театр, і люди – лиш актори». Там він згадує школяра з ранцем за плечима: «Похнюпившись, він равликом повільно йде до школи». Театр – це захоплююча розвага та емоційна розрада. Якщо ж це не так, якщо ми асоціюємо відвідини театру з нудьгою, то проблема не в самому театрі, а, радше, у режисері та виконавцях. Так само, якщо людина на урок англійської повзе, похнюпившись, равликом, то це аж ніяк не урок нашої мрії. Бо заняття дрім-викладача надихають. А коли закінчуються, щасливі студенти радше хочуть викликати його на біс аніж бігти щодуху додому.
СВІТЛИНИ З НАШОЇ ЗУСТРІЧІ
Фотограф: Олександр Іродов
Наш корифей – Юрко Юрійович Крітенко, режисер, актор, телеведучий.
Саме він занурював нас у мистецтво.
Першою на сцені з’явилася Влада, встановивши високий щабель якості.
А ось і перша робота в парі. Браво, Єкатерино! Браво, Паоло!
Володимир запалює, всі танцюють!
Аня: Що ж мені такого зробити?
Юра: Про паралелі між театром та викладанням англійської.
Усміхнені викладачі – вдячна аудиторія.
Наприкінці нашої спільної вистави.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
🎤 На наших уроках ми будемо для Вас Опрою Уінфрі
