АННА ІНТЕЛЕГАТОР
співзасновниця школи, викладач англійської,
перекладач
Досі пам’ятаю, як в шостому класі мене заштовхав на курси англійської далекоглядний тато. Мені страшенно не хотілося вчити предмет, який не подобався, після школи та ще й три рази на тиждень (підозрюю, так сьогодні продовжують почувати себе багато школярів). Не чекаючи нічого особливого від уроків, я тим не менш скоро була вражена, наскільки все виявилося простіше і цікавіше, ніж розповідала нам наша шкільна вчителька (на своїх уроках з учнями будь-якого віку намагаюся використовувати той самий принцип: «доступно і цікаво»). Окрему роль зіграло суперництво з однокласниками, з якими я відвідували одну групу на додатковій англійській. Хотілося бути не гірше, а то і краще, ніж інші. Рекомендую взяти це на замітку тим, кому не вистачає мотивації. 🙂
І ось, досягнувши рівня ADVANCED в 10-му класі, на горизонті засяяла довгоочікувана можливість поїхати в англомовну країну. Звичайно, все було непросто. Потрібно було пройти 3 тури разом з іншими бажаючими, яких на першому турі було понад 300 осіб. Після 6 місяців очікувань, тестувань, бесід, есе, поїздок і відборів, я стала однією з 10 фіналістів за програмою FLEX (Future Leaders Exchange Program) в Миколаївській області і відправилася на рік в Америку жити в американській сім’ї і вчитися в місцевій школі замість нашого 11-го класу. Однозначно, це був один з найкращих періодів в моєму житті.
Повернувшись на батьківщину через 10 місяців, я вступила в Київський Інститут Перекладачів. Намагаючись знайти роботу на четвертому курсі, зіткнулася з тим, що влаштуватися перекладачем без досвіду з будь-якою хоч трохи пристойною з/п неможливо. Маючи деякий досвід репетиторства, я «від безвиході» відправила резюме в одну школу іноземних мов в Києві. Несподівано для себе, була запрошена на співбесіду і отримала роботу. Мені сподобалася атмосфера школи: за день ти бачиш величезну кількість цікавих людей, з різних професійних сфер; через короткий час помічаєш, як вони втрачають страх і починають говорити англійською. Таку роботу неможливо не любити.
Ось так, можна сказати, випадково, я стала викладачем англійської.
Хоча я вірю, що випадковостей не буває: я знайшла не тільки роботу, яку люблю, але і чоловіка, у якого навчилася у викладанні більшості того, що знаю. У 2010 році разом ми відкрили нашу школу іноземних мов «Ближче до мрії», в якій маємо задоволення навчати наших студентів, більшість з яких приходять до нас за рекомендацією, створюючи таким чином ні з чим незрівнянну атмосферу сім’ї.
Ми однозначно плануємо розширюватися не тільки в сфері освіти, але і в інші сфери, так що стежте за нашими новинами!
МОЇ СТАТТІ:
🇬🇧 Записки про подорожі Великою Британією. Розділ 2. Про той самий 5 o’clock tea.
🔟 10 важливих англійських ідіом і їх походження