06-07-2018
Ми всі впливаємо один на одного. Як окремі люди, так і цілі країни. І мова – один із найяскравіших показників цього. Fasulye (квасоля), kabak (кабачок), kavun (диня), limon (лимон), sosis (ковбаса, сосиска), balik (риба), çay (чай), şoför (шофер, водій), duş (душ), kilim (килим), meydan (майдан). Хочемо ми цього чи ні, але історично Туреччина впливала й досі впливає на Україну. І ми сподіваємося, що декілька лінгвістичних висновків після відвідання Туреччини позитивно вплинуть на Ваше бажання розвивати Ваші мовні навички.
Каппадокія, місто Гореме, Туреччина
Почну з передісторії. Коли ми лишень одружилися, я пообіцяв Ані, що під час кожної вагітності вона матиме змогу обрати будь-яку країну та подорожувати там, скільки заманеться. Звісно, на шостому-сьомому місяцях вагітності важкувато подорожувати за тридев’ять земель, тому недалеке розташування також має певне значення. Тож сталося так, що із нашою першою вагітністю ми провели три тижні на Сицилії. З другою, теперішньою, ми подорожували три тижні Туреччиною. Причина, чого ми ніколи не писали нічого про Сицилію, тому що про той театр абсурду не хочеться й згадувати (наприклад, у туристичному офісі сидить три співробітники; комп’ютер лише у одного; ніхто не говорить англійською). Натомість після відвідин Туреччини вражень стільки, що доведеться пожертвувати купою усього, окрім аспектів лінгвістичних (у цій статті) та декількох соціально-культурних (у статті наступній).
ПОДОРОЖ ТУРЕЧЧИНОЮ:
7 ЛІНГВІСТИЧНИХ ВИСНОВКІВ
1. Загалом, турки – компетентні знавці іноземних мов. Принаймні ті люди, які працюють у сфері туризму. Побувавши у трьох абсолютно різних частинах країни, ми постійно пересвідчувалися, як персонал готелів та ресторанів спілкувався англійською, німецькою, італійською, російською!!! (найскладнішою з усіх вищезгаданих мов). Такого, щоб опинитися у ситуації, коли взагалі ніхто не володіє хоча б англійською, було фактично неможливо (італійці та іспанці, до речі, не мають жодних шансів у порівнянні з мовною обізнаністю турків). І це при тому, що ми були як у 15-мільйонному місті (Стамбул), так і у невеличких селах. Мабуть, найяскравіша ілюстрація – коли ми вирішили придбати Istanbul Card (щось на кшталт нашого проїзного у метро). Так от, протягом тих двох хвилин, коли ми поралися із ticket machine, до нас підійшло двоє (!!!) різних людей і респектабельною англійською поцікавилися, чи ми потребуємо допомоги. Висновок 1. Якщо Ви досі вживаєте образливе «Ты что, турок?!» у ситуаціях, коли хтось чогось не второпав, пам’ятайте, що бути турком – це насправді комплімент, принаймні стосовно знання іноземних мов. Як би хотілося, аби українці володіли іноземними мовами хоча б на такому, «турецькому», рівні!
Pigeon Valley (Долина голубів) в Каппадокії: там ми загубилися і були врятовані місцевим фермером Мустафою.
2. Перш ніж подорожувати в іншій країні, вивчіть декілька ключових слів і фраз. Якось почув від одного мандрівника, що він намагається вивчити декілька ключових фраз, готуючись до подорожі в ту чи іншу країну. В першу чергу – «будь ласка» і «дякую», а також низку інших слів і фраз. Блискуча ідея! Відтоді ми з Анею взяли цю ідею на озброєння. По-перше, це демонструє повагу до людей та країни, яку ми відвідуємо. По-друге, часто-густо це реально рятує нас. Тому, приблизно протягом місяця, що передував нашій турецькій подорожі, я вивчав найважливіші для мандрів турецькі слова і вирази. «Доброго ранку» (Günaydın), «Доброго дня» (Iyi günler), «Добрий вечір» (Iyi akşamlar), «Дякую» (Teşekkürler), та, безумовно, числа. Особливо – від одного до десяти. Ви навіть не уявляєте, наскільки приємно було нашим турецьким співрозмовникам, коли ми намагалися спілкуватися з ними їхньою мовою. І річ навіть не в тім, що іноді нам озвучували кращу ціну (Аня, говорячи англійською, придбала за два євро півлітра кефіру; я ж у цьому ж місці у того ж самого продавця купив за таку ж ціну літр, але спілкуючися турецькою) чи давали якісь подарунки (як черепашку Юрчикові в Макдональдсі). Найголовніше, що після тих декількох слів-фраз наші приємно здивовані співрозмовники запитували: «Nerelisinis? (Where are you from?)». І почувши у відповідь «Ukraine!», шанобливо і схвально хитали головою. Також пам’ятаю стюардесу з Turkish Airlines, яка, натомлена, зустрічала заспаних пасажирів о 2 ночі у Жулянах. Вона аж розквітла, коли почула від нас «Iyi akşamlar» (Добрий вечір). Мало не забув, про іноземну мову та порятунок! Сталося так, що я з Юрчиком на плечах і вагітна Аня заблукали у турецьких горах в Каппадокії. Тож, натрапивши на місцевого селянина Мустафу, ми були надзвичайно раді тій турецькій, яку встигли опанувати. Важко уявити, що б ми робили протягом тієї години, коли Мустафа вів нас за собою. Висновок 2. Хочемо поваги від інших? Маємо продемонструвати її першими! А в іншій країні найбільшим виявом поваги є ті декілька слів місцевою мовою, для вивчення яких ми доклали зусиль. У нас на турецьку пішло близько місяця. А куди Ви подорожуєте наступного разу?
3. Коли Ви подорожуєте за кордоном, чого б не спілкуватися одне з одним англійською? Ми з Анею давно взяли за правило, щойно перетнувши кордон України, спілкуватися одне з одним лише англійською. Навіщо? З одного боку, Ви пригадуєте та покращуєте свою англійську. З іншого боку, Ви одразу відмежовуєте себе від північних російськомовних сусідів, які, переважно, мають негативну репутацію в очах представників інших країн. Не буду переповідати усіх деталей, коли роздратований росіянин (автобус, що перевозив гостей з узбережжя до готелю, запізнився на 30 хвилин) підхопився з місця, підійшов до водія та почав з’ясовувати з ним стосунки, коли автобус ще не зупинився. Але у мене досі перед очима погляд освіченого та поважного пакистанця, батька двох маленьких дітей. Мимоволі я помітив, як він, сидячи зі своєю родиною в ресторані, дивився на декілька російських пар за сусіднім столиком. Його погляд був сповненим такого непідробного жаху і розпачу! Висновок 3. Коли Ви за кордоном, чого б не спілкуватися англійською, принаймні вдень, принаймні коли інші люди чують Вас?
Юрчик займається однією з улюблених справ: мішанням чаю у відомому кафе «Hafız Mustafa» у Стамбулі,
де можна скуштувати дуже смачну пахлаву і не тільки.
4. Двомовність для дітей – абсолютно нормально. Певний час тому я прочитав в англомовній статті, що якщо за одним дорослим, який спілкується із дитиною (тато, мама, дідусь, бабуся, тощо), буде закріплена одна мова, то дитина легко вивчить стільки мов, скільки б вона не чула. Тому, коли народився Юрчик, ми вирішили випробувати це на ньому. Отже, Аня спілкується з малим англійською (її англійська, щонайменше, не гірше її російської), тим часом як я розмовляю із ним українською (моя з Анчиною англійська приблизно однакові, але моя українська – краща). Ну а наші родичі і колеги спілкуються з малим переважно російською. В результаті, у Юрчика немає ніяких проблем із розумінням цих мов та розрізненням між ними. Наприклад, коли ми були в Туреччині (ми здійснили там 6 перельотів), Юрчик постійно говорив «plane, plane!». Але щойно ми приземлилися у Борисполі й повідомили малому про повернення в Україну, ми почули невдовзі «ітак!» (тобто «літак»). Також, протягом декількох хвилин, замість «thank you» дитина перелаштувалася на «дякую». Висновок 4. Розмовляйте з дитиною Вашою «найкращою» мовою. Попросіть про те ж саме Ваших родичів. Діти набагато розумніші, ніж ми думаємо. Для Юрчика немає проблеми, аби розрізнити між англійськими та українськими «R» та «Я», «Y» та «У», «B» та «В». Ваші діти – такі ж саме розумні! Бо, повторімося, багатомовність для дітей – абсолютно нормально!
5. Швидкість, з якою діти вчать іноземні мови. Півроку тому ми сиділи з Анею у ресторані в Іспанії із спеціальною «їдальнею» для дітей. Низенькі столи, маленькі стільчики, багато олівців та розмальовок. Насидівшись із нами, Юрчик (йому тоді було майже два роки) почалапав до дитячих столиків. Там вже деякий час вечеряла-гралася група німецькомовних дітей, з якими він провів близько десяти хвилин. Діти забирали-ділилися олівцями, а також їли-відмовлялися від їжі, яку їхні батьки підкладали їм у дитячі тарілочки. Повернувшись до нас, малий почув: «Would you like some potatoes?» Юрчикова відповідь нас шокувала: «Nein!» Десять хвилин, і мала дитина вивчила нове німецьке слово! Тому, коли під час нашої тритижневої турецької подорожі Юрчик вимовив П’ЯТЬ турецьких слів («iyi» (добре), «gülegüle» (на все добре), «teşekkürler» (дякую), «iki» (два), «üç» (три)), чесно кажучи, ми вже й не надто дивувалися. Висновок 5. Використовуйте будь-яку нагоду, аби Ваша дитина чула іноземні мови. Чого б не показати їй Peppa Pig, Mister Monkey, Super Simple Songs або Bumble Nums (англійською, звісно!)? Або чого б не спілкуватися з Вашою малечею, хоча б час від часу, англійською? Наприклад, нещодавно у кавя’рні у торгівельному центрі «Гулівер» ми натрапили на подружню пару. Так от, тато (він не іноземець) розмовляв з донькою Іванкою англійською. Не ідеально, звісно, але якщо зміг він, то так само зможете й Ви! Діти вчаться неймовірно швидко! Як матюкам, так і іноземним мовам. Нам обирати, що вони чутимуть.
Стамбул. Вид на Галатський міст (Galata Bridge).
6. Як НЕ починати розмову з іноземцями. Безумовно, у кожній країні є хороші люди і люди не дуже хороші, тому робити висновки на підставі того, якою мовою людина спілкується – небажано і небезпечно. Втім, під час нашого перебування у Туреччині знову і знову шокувало наступне. Ми йдемо вздовж дороги, поруч зупиняється автівка, з якої висовується голова й запитує: «Как добраться до Босфора?» Або люди зупиняють нас біля пішохідного переходу із запитанням: «А где здесь рыбный ресторан?» Або ж я спускаюся сходинками готелю, а до мене з першого поверху з вулиці гукають: «А где корпус F?» Ані привітань, ані запитань, чи я говорю їхньою мовою. Чи вони просто сприймають як даність, що кожна пересічна людина в Туреччині зобов’язана говорити російською?! Друзі, давайте не повторювати подібного дикунства! Висновок 6. Якщо Ви хочете розпочати розмову за кордоном з іноземцем, пам’ятайте про дві речі. 1) Привітання та вибачення (зрештою, своїм проханням допомогти ми створюємо певний дискомфорт та відбираємо дорогоцінний час): «Hello! Excuse me». 2) Ми запитуємо, чи люди говорять тією мовою, яку ми плануємо використовувати: «Do you speak English/Ukrainian/Russian?»
7. Школа життя – найкраща нагода вивчення іноземних мов. Наприкінці нашого відпочинку ми зайшли до однієї крамниці. Після коротенької бесіди із турецьким власником, він запитав: «Do you come from England?» Ми подякували йому за комплімент та пояснили, що є викладачами англійської з України. В свою чергу, ми запитали, де він спромігся досягти такого хорошого рівня англійської (це була абсолютна правда). Продавець посміхнувся й зізнався, що ніколи не вчив англійську ані в школі, ані в коледжі. «Я вивчив англійську в реальному житті, спілкуючися щодня з різними людьми». І хотілося б завершити ці лінгвістичні роздуми, навіяні відвідинами Туреччини, наступним висновком. Висновок 7. Use it or lose it. Мова – не велосипед. Кажуть, як навчишся їздити на «двоколісному», то ніколи не відучишся. З мовою – зовсім інше. Якщо ми не будемо практикувати її регулярно, то обов’язково почнемо забувати. Тому я досі продовжую читати турецькі підручники й дивитися якісь відео на YouTube. А вихідними я завітів до турецького ресторану. Так, зрештою ми так нічого й не замовили (було задорого, дорожче ніж у Туреччині), але обмінялися декількома турецькими фразами із персоналом. Use it or lose it. Або турецьку, або англійську.
Інші статті, які можуть Вам сподобатися:
🇹🇷 Страна для детей: Турция или Украина?
🇺🇸 Записки путешественника: Соединенные Штаты Америки. Выпуск 1. Что американцы делают лучше всего?
🇬🇧 Записки о путешествиях по Великой по Британии. Глава 4. «Очередной синдром» британцев.
