КАТЕРИНА КИРЬЯН
преподаватель английского

 

 

Мабуть, багато хто з нас, принаймні один раз у житті, потрапляв у ситуацію цілковитого нерозуміння того, що нам говорять іноземці, боронь Боже, якщо ще й щось запитують! Подібна халепа, яка сталася колись зі мною, і призвела до того, що зараз Ви читаєте цю історію.

 

До 17 років я не відчувала великих незручностей без англійської. Хотілося б, звичайно, розуміти, що там співають улюблені Within Temptation, але зрештою можна прожити й без цього. А ж ось перша самостійна мандрівка за кордон і перший контакт із людьми, які навіть при великому бажанні не зрозуміють твоєї української. Так ось, на моєму шляху до Хорватії була пересадка в Мюнхені, де усміхнений працівник аеропорту перед входом у літак поцікавився, де мій посадковий талон, який чомусь забули дати в Києві. Із фрази «May I see your boarding pass?» я зрозуміла лише те, що маю йому показати щось, але ж паспорт уже лежить перед ним, а більше нічого в мене немає. Я попрохала повторити ще раз, але це, на жаль, не допомогло. Слова boarding pass не стали зрозуміліші. Під вичікувальним поглядом привітного німця я встигла почервоніти, пополотніти й аж надто чітко усвідомити усе своє невігластво. Страх у моїх очах, певно, був досить красномовним, тому іноземець, зрозумівши, що більше нічого з мене не видобуде, просто надрукував той посадковий талон. Але біда не приходить одна! Йому потрібен був також талончик з інформацією про мій багаж. Тож питання про загадковий luggage розбило мене остаточною. Але винахідливий працівник, усвідомивши ситуацію, почав оглядати паспорт і знайшов той сумнозвісний талон, приклеєний на палітурку паспорта. За кілька хвилин по тому, морально знищена, я сіла в літак і пообіцяла собі, що таке не повториться більше ніколи! І таки дотрималася цієї обіцянки!

 

Трохи згодом я почала ходити до школи Closer to the Dream і на мить не пошкодувала про своє рішення. Dreamers допомогли мені подолати багато мовних і, що не менш важливо, власних бар’єрів! Від мовчуна в аеропорті я прийшла до впевненого мовця.

 

За весь цей час я встигла кілька разів побувати в Хорватії, Польщі, Чехії та Боснії і Герцеговині (і навіть прожити в деяких тривалий час). І, що важливо, у кожній з них напрочуд активно вивчати й використовувати англійську. Але не англійською єдиною: я також чудово володію польською і хорватською мовами.

 

Використовуючи професійні й ДІЄВІ методи дрімерів, я спробувала себе у викладанні української і зрозумівши, що це приносить мені величезне задоволення, захотіла піти далі й почати викладати англійську. Для мене важливо захопити й утримати увагу студентів з першої до останньої хвилини заняття, показати, якою насолодою є їхнє товариство й процес навчання. І щоб це втілити в життя, я зажди намагаюся зробити хід уроку непередбачуваним, підготувати цікаві й захоплюючі матеріали, адже навчання може бути веселим і невимушеним! Також я щиро вірю, що головною особою на занятті є студент, а не викладач. Моя роль – умотивувати, підказати й скерувати студентів у їхньому опануванні мови, адже немає нічого приємнішого для викладача, ніж чути, як студенти перешіптуються між собою в кінці уроку (англійською, звичайно ж): «I’ll finish this story оn the underground». І це буде 100% англійською!

 

І декілька слів про мої інші захоплення. Якщо ми зараз з Вами не на уроці, це означає, що я танцюю, спускаюся із засніжених вершин, фотографую новий пейзаж, займаюся волонтерством або ж десь мандрую.

 

Тож до зустрічі на заняттях, де ми будемо разом із Вами втілювати наші великі й маленькі мрії!

 

 

Вам також буде цікаво:

✍️ Обучающий и личный блог

🍪 Преимущества обучения в нашей школе

📸 Фотогалерея

все преподаватели