25-03-2022

Юрій Інтелегатор

 

Можливо, шукаючи безпеки для ваших дітей, ви раптом опинилися у місті або країні, мовою якої ваша малеча не спілкується. Не панікуйте. Нижче – дієві та прості поради, які допоможуть вашим дітям подолати мовний бар’єр. Можливо, це стане найкращим подарунком, який Ви їм колись дарували.

 

1. Не зволікайте: чим раніше, тим краще.

Ноам Чомський, батько сучасної лінгвістики, стверджує, що діти народжуються із повноцінним мовним апаратом, готовим для аналізу повноцінної мови чи, радше, мов. Не існує встановленої межі мов, які здатна опанувати дитина. Доведено, що дитина відрізняє різні мови ще у материнському лоні. Наш Юрченятко, з яким ми спілкувалися двома мовами (англійською (дружина) та українською (я)) з дня його народження, виявляв неабияке здивування, коли я раптом переходив з ним на англійську замість української. І це – вже на першому місяці його життя! Коли дітям у віці декількох місяців вмикають запис будь-якої досі невідомої їм мови (наприклад, японської), та випадковий набір звуків, вони невдовзі втрачають інтерес до випадкових звуків. Без винятків, вони продовжують прислухатися до людської мови. Кожна народжена дитина наділена повноцінним мовно-аналітичним механізмом, або, за словами Чомського – «мовним органом». Отже, не зволікайте і не чекайте, доки ваша дитина стане достатньо дорослою, аби відправити її до польского садочка чи до іспанської школи. Пам’ятайте, наш мовний орган найпотужніший у віці від 1 до 3 років, і трохи слабкіший від 3 до 6 років. Потім він, зробивши свою справу, набагато менш активний. Тому-то й дорослим набагато складніше опанувати іншу мову на рівні «рідної». Саме тому люди, які вивчали іноземні у більш пізньому віці, назавжди зберігають свій акцент. Діти, натомість, лунають як носії мови. Тому не зволікайте! Відведіть свою дитину до місцевого дитячого закладу вже сьогодні. Якою б мовою там не говорили (ісландською чи португальською), за шість місяців (!!!) ваша дитина щебетатиме нею також.

 
Matthew and his favourite book, Shark in the Park

Матвійчик (2,5 роки) і його улюблена книжка
«Shark in the Park» («Акула в парку»)

 

2. Вчіть нову мову разом.

Урі Бронфенбреннер, один із найвидатніших мислителів та освітян 20 сторіччя (він автор «екологічного розвитку людини», та й найуспішніша американська програма розвитку дітей Head Start – його дітище), стверджував, що ніхто з людей не розвивається окремо. Найпотужніший розвиток відбувається у “первинних діадах” (наприклад, мама-дитина, тато-дитина, дідусь-онук). При цьому, якщо розвивається дитина, з нею неодмінно розвиваєтсья і дорослий. Так само – і навпаки. Тому, якщо ви хочете, щоби ваша дитина вчила польську, ви неодмінно маєте робити те ж саме. Ваша дитина має чути, як ви вчите нові слова, бачити, як Ви намагаєтеся спілкуватися з місцевими надворі чи у магазині. Не забувайте: півроку – і ваша дитина щебетатиме! Не вбийте цей процес своєю демонстративною відмовою вчити місцеву мову.

 

3. Знайдіть місцевих друзів.

Чи не найважливіший фактор успіху дитини у школі – завести друзів протягом першого місяця. Зробіть усе необхідне, аби у вашої дитини з’явилися друзі у місцевій школі, садочку чи на майданчику. Наш досвід проживання у Катарі, Англії та Іспанії навчив нас наступному: відправляючи дитину до школи або садочка, дайте їй одну чи дві цукерки, чупа-чупси, невеличкі іграшки. Скажіть дитині, аби вона подарувала це тим діткам, з якими вона хоче товаришувати, додавши при цьому місцевою мовою «я хочу бути твоїм другом». Іспанською, наприклад, це звучить «Quiero ser tu amigo»:

 

 

Ще раз, секрет академічного успіху вашої дитини – знайти місцевих друзів протягом одного місяця. До речі, всі ми хочемо хороших друзів для наших дітей. Знаєте, що я помітив? Чи не найбільша гарантія того, що друзі вашої дитини хороші – якщо вони не спілкуються російською. Коли Юрченятко святкував свій шостий день народження, він зв’язався через Zoom з друзями з Англії, Чилі, Пакистану, Малайзії, Іспанії. У Матвійчика та Юрченятка немає російськомовних друзів. Тому ми не хвилюємося про майбутнє наших дітей.

 

4. Дозуйте нові знання.

На території колишнього Радянського Союзу мови вчили так, аби їх ніхто на знав. Саме тому те, що ви пам’ятаєте зі школи – вивчити 100 слів за один раз, наприклад, позбавлене сенсу. Статистично, людина не може ефективно запам’ятати за один раз більше 7 слів. Після мого досвіду із вивченням десятьох різних мов, можу сказати, що я запам’ятовую й того менше – десь три-чотири. Але Ви знали, що для базових комунікацій людині необхідно лише 1000 слів? Тобто, якщо Ви вчитимете лише 3 слова на день, за рік у Вас буде ваша лінгвістична тисяча. Не перенавантажуйте себе та вашу дитину. Нові слова можна вчити у вигляді ігор. Можна зробити картки з новими словами, ховати їх у квартирі та шукати по черзі. Важлива не кількість нових слів, а кількість повторень, які Ви зробите з новими словами. Краще використати одне нове слово у трьох реченнях, ніж двадцять нових слів по одному реченню.

 

5. Найкраща вдячність – місцевою мовою.

Кажуть, що для людини найприємніше – звук їхнього імені. Так само близький її серцю звук їхньої мови. Тому, візьміть собі за правило ЗАВЖДИ вітатися, дякувати і прощатися із місцевими людьми їхньою мовою. Це – найменше, що ми можемо для них зробити, аби подякувати. Пам’ятаю, як ми постукали у двері місцевої господарки B&B в Ісландії, у якому ми зупинилися. Я подякував їй, ісландською, що вони дозволили нам попрати наші речі у їхній пральній машинці. Ця пані попросила нас зачекати і покликала свою доньку-підлітка. Коли та прийшла, господарка сказала: «Іноземці, які сказали щось ісландською: можете повторити це для моєї доньки, будь-ласка?» Найкраща подяка – рідною мовою місцевих людей. І чого б нам не бути креативними? З подякою, наприклад, можна сказати Gracias, Muchas gracias, Gracias por todo, Muchísimas gracias. До речі, Ви знали, що експериментально доведено, що діти формують дружбу не на підставі кольору шкіри чи раси, а на підставі мови, якою вони спілкуються?

 
Doing homework with Georgie: learning to spell and sound out words

Робимо домашку разом: вчимося читати по складах і писати англійською.
Юрасику майже 5 років.

 

6. Деякі практичні поради

  • Сходіть до місцевої бібліотеки та оберіть з вашою дитиною книжки місцевою мовою. Почніть з чогось простенького: кольори, назви тварин, цифри, дні тижня, тощо.
  • Почніть вивчати місцеву мову за допомогою, наприклад, Duolingo.
  • Дивіться мультики місцевою мовою. Розпочніть з 30 хвилин на день. Потім, можливо, чергуйте дні. У нашій родині, наприклад, дні чергуються так: день англійської, день української, день іспанської, день арабської, день англійської, день 6 української, день іспанської, день німецької. Тобто, у нас є три основні мови (англійська, іспанська, українська) та дві другорядні (арабська та німецька). Можете іноді робити подарунок дитині: нехай дивитися мультики хоч цілий день, якщо ці мультики – місцевою мовою. Дивіться мультики разом із вашою дитиною. Разом, спробуйте вгадувати, що означають деякі слова. Діти люблять вчитися. І це таке щастя – вчитися і розвиватися разом із вашою дитиною! Ви будете неймовірно вражені, наскільки потужний «мовний орган» у вашої дитини. До речі, Ви знали, що діти і дорослі вивчають мови різними ділянками мозку?🙂

 

Насамкінець, хочу нагадати біблійну історію про Йосипа. Пам’ятаєте, як він сказав: «Ось ви замишляли проти мене зло, але Бог перетворив це на добро» (Буття 50:20). Цікаво, чи вдалося б Богові перетворити Йосипові страждання «на добро», якби він відмовився вчити місцеву мову (пам’ятаєте, брати спілкувалися з Йосипом у Єгипті через перекладача)? Тому, якими б страшними не були обставини, які привели вашу родину в іншу країну, нова мова, нова культура та нові друзі стануть вашій дитині у пригоді.

 

І ні в якому разі не робіть страшної помилки – не шукайте російськомовного середовища для Вашої дитини. Ми вже згадували Урі Бронфенбреннера. Знаєте, що цей єврейський хлопчик народився у Москві у 1917 році? Треба віддати належне батькові, який ледь-ледь встиг вивезти свою родину до США у 1923 році, доки залізні двері кривавої клітини закрилися.

 

Втім, зовсім по-іншому склалася доля одного з найвидатніших психологів сучасності, Лева Виготського. Його називають російським психологом, але, насправді, він народився у єврейській родині у Білорусі. Він був настільки талановитим, що у віці 15 років написав авторитетну рецензію на Шекспірового «Гамлета». Пізніше, його педагогічні думки були настільки впливовим, що він постійно вів полеміку із Піаже. Цікаво, що майже в усіх випадках Виготський виявлявся правим.

 

Втім, у 1934 році він вмирав від туберкульозу у Москві. Його друзі та колеги вже залишили його, тому що він впав у немилість до сталінського режиму (якби він не вмер своєю смертю, його б неодмінно розстріляли). Цікаво, що невдовзі перед цим Виготський змінив своє прізвище з батькового Вигодський (від слова «вигода») на Виготський. Навіщо? Мабуть, тому що пригадував розмову, коли його батько-банкір, Сімха Вигодський, відмовився емігрувати, і, через «вигоду» банку чи з якихось інших причин, вирішим залишитися в Росії. Вочевидь, Виготський так і не пробачить свого батька, який своїм рішенням залишив свою родину у полоні руського миру.

 

Щоби не відтворювати цю трагедію у вашій родині, використайте тимчасову еміграцію як нагоду вирватися із тюрми російського світу, що неможливо, у наступні декілька поколінь, без вивільнення з пут російської мови. Нехай ця кривава клітка закриється без ваших дітей. Щоби защебетати новою мовою, вашій дитинці потрібно лишень шість місяців і трохи Вашого сприяння. Нехай допоможе вам Господь!

 

Буду радий відповісти на будь-які лінгвістичні запитання (y.intelehator@gmail.com) та поділитися будь-якими мовними порадами. 

 

Юрій Інтелегатор,

магістр з освітнього лідерства і управління (University of Warwick, Англія),

магістр з білінгвальної освіти (UCAM, Іспанія)

 

 

 

Інші статті особистого блогу:

🎓 Історія України у коротких статтях

🛦 Читаймо англійською або Міфи про Велику вітчизняну війну

🎤 На наших уроках ми будемо для Вас Опрою Уінфрі

 

Також загляніть до нашого 📚 Навчального блогу

 

До особистого блогу