10-05-2019
В дитинстві 9 травня завжди було моїм улюбленим святом. Важливішим, ніж день народження. Більш значущим, ніж Новий рік. Я прочитав усі книжки про Велику вітчизняну війну. Передивився усі фільми. А чи не найзаповітнішою мрією було за допомогою машини часу потрапити назад у воєнні роки та «бити фашистів». Відтоді промайнуло декілька десятирічь. І машину часу я таки відшукав — кількадесят історичних книжок, написаних англійською. Чесно кажучи, сам був у шоці від міфів, у які ми вірили.
МІФ 1. Радянський Союз воював з фашистами. Ніколи! З італійськими фашистами воювали британці та американці. Червона армія воювала з німецькими нацистами. Цікаво, чого хтось раптом доклав надзусиль, аби ми повірили, що Радянський Союз воював з фашистами? Можливо, слово «нацисти» криє якусь таємницю? Добре, розбираємо слово «нацисти»: націонал-соціалісти. Як цікаво! Отже, з одного боку, на чолі націонал-соціалістів був Гітлер. З іншого боку, кого очолював Сталін? Соціалістів. Небезпечна паралель, чи не так? Ще хтось запитає, чи насправді так вже й Фюрер та Вождь (у перекладі – одне й те саме слово) відрізнялася. Тому безпечніше сказати, що Сталін воював з фашистами.
МІФ 2. Війна розпочалася у 1941 році. Ні. Друга світова розпочалася у році 1939. 23 серпня Німеччина та Радянський Союз підписали договір про дружбу, співпрацю та демаркацію (пакт Молотова-Ріббентропа). А вже за тиждень, 1 вересня, Гітлер здійснив напад на Західну Польщу. Збіг обставин? А ще за два тижні, 17 вересня, Молотов сказав польському послу в Москві, що оскільки Польської Республіки після нападу Німеччини більше не існує, Червона армія бере на себе відповідальність за захист російськомовного населення у Східній Польщі. Збіг обставин? Відтоді ці двоє (Гітлер і Сталін), шматували Польщу. Після Польщі Гітлер захоплював країни північної Європи, а Радянський Союз – Балтійські країни та Фінляндію. Тому пропагандистські твердження, що Друга світова війна почалася у 1941 – спроба приховати криваві та безславні діяння Червоної армії, яка нічим не відрізнялася від дій Вермахта протягом 1939-1941 років.
МІФ 3. Німецька армія була найжорстокішою. Ні. Найжорстокіші армії Другої світової війни – це японська та радянська армії. Підвісити полонених за язики на крюки; відрізати вуха та носи; масові ґвалтування жінок, — це не про німців. Це про японців та червоноармійців. Та й перші задокументовані катування військовополонених на території Радянського Союзу влітку 1941 – це двоє німецьких солдат, яких захопили в полон та по звірячому вбили радянські військові. Так, ми усі чули про жорстокості, з якими ставилися вояки Вермахта до радянського населення. Але вони просто віддзеркалювали те, що зустрічали самі. Німці просто не усвідомлювали, з якою дикістю вони стикнуться у країні світлого майбутнього. Абсолютно іншими були стосунки німецьких солдатів з їхніми британськими та американськими супротивниками. Німецькі лікарі лікували поранених британців. Британці пригощали цигарками полонених німців. За рік воєнної кампанії у Західній Європі (червень 1944-травень 1945) американці дозволили собі двічі (лише!!!) розстріляти німецьких полонених. Але обидвох ініціаторів інцидентів було притягнуто до відповідальності. А нижче – спогад працівниці притулку для сиріт в Італії. Діти та викладачі зібралися на святкування Різдва. Раптом під’їздить вантажівка к озброєними німецькими вояками. Зупинилася. Вояки повистрибували. «Все», — подумали дорослі. Натомість, німці попросили: «Покличте дітей, будь-ласка. Нехай вони заспівають нам різдвяних пісень». Діти заспівали. Німці поплакали. Заскочили знову у вантажівку та поїхали далі.
МІФ 4. Радянська армія – головна переможниця нацизму. Ні. Єдина країна, яка воювала з нацистами від початку (1939) до кінця (1945) – це Великобританія. Американці хотіли робити з Гітлером бізнес. Французи, швиденько капітулювавши перед Гітлером, фактично стали на бік нацистського режиму й надавали йому неабияку військову допомогу. Єдина причина, чого німці не захопили Москву восени 1941 – тому що їм навіть не спадало на думку, у якому жалюгідному стані були дороги у Радянському Союзі (якщо були взагалі). Німецька броньована техніка просто не могла пересуватися тією багнюкою, на яку перетворилися земляні дороги на підступах до Москви. А одна з причин, чого Червона армія мала що їсти та чим воювати – так звані «арктичні конвої». Ми нічого не чули про них, правда? Це не популярно в російській історіографії. Так от, арктичні конвої. Протягом декількох років британці та американці, перетинаючи раз по раз Атлантику такими собі величезними армадами, надавали радянській армії найнеобхідніше, аби та хоч якось виконувати захисні функції. До речі, знаєте, чого у Радянському Союзі так шанували льотчиків? У перші часи після вторгнення Гітлера у Радянський Союз їхнім чи не найосновнішим обов’язком було захищати з повітря арктичні конвої від літаків Люфтваффе. У Москві чудово усвідомлювали, що арктичні конвої – це питання життя та смерті. Та й у 1944 році, якби союзники не висадилися у Нормандії й не розпочали звільнення Західної Європи (індустріальне серце Вермахта), Червона армія воювала б з Гітлером ще дуже довго, й навряд чи коли-небудь перетнула кордони Радянського Союзу. Єдине, у чому Червоній армії не було рівних – це у здібності вбивати. Уявіть: 90% усіх німецьких солдатів (а вони воювали мало не в усьому світі!) було вбито Червоною армією. Знаєте, чого німці використовували газові камери? Щоби не створювати емоційно-психологічний тиск на тих, хто мав привести у виконання смертний вирок. Зрештою, ми, людські істоти, створені так, що нам важко позбавляти найдорожчого – життя – інших людських істот. Але ви чули колись про газові камери Червоної армії? Навіщо? Хіба червоноармійцям звикати до масових розстрілів? І який там емоційно-психологічний тиск?!
МІФ 5. Червона армія несла з собою звільнення. Ні. Ось найкраще, що можна було почути від мешканців Європи після того, як відступали німецькі війська та наступали радянські: «Одні окупанти змінили інших». І це – найкраще. Найгірше… Якось захисники Будапешту дивилися у бінокль на поведінку Червоної армії під час спроб форсувати Дунай. Один сказав: «Якщо вони так ставляться до своїх мертвих, то що вони зроблять із нашими живими?» Ви ніколи не задумувалися, чого між самогубством Гітлера (30 квітня 1945 року) та капітуляцією і закінченням війни в Європі (8 травня 1945 року) пройшло більше тижня? Так, ви вгадали! Як німецькі військові, так і представники армії союзників (британці та американці) затягували час, даючи можливість мільйонам (!!!) втекти від «звільнення», яке несла з собою Червона армія.
МІФ 6. Жуков приймав капітуляцію німецької армії. Ні! Нарешті, про дату закінчення Другої світової війти в Європі. Протягом перших днів травня 1945 року різні німецькі армії капітулювали у різних частинах Європи та світу. Але наймасштабнішу капітуляцію (близько 1 мільйону військових) приймав 4 травня 1945 року британський генерал Монтгомері (відео цієї історичної події). І ніякого Жукова там не було. Логічно. По-перше, повторюся, Британія була єдиною країною, яка воювала з нацистською Німеччиною від початку до кінця війни. По-друге, жодна німецька армія не хотіла здаватися на милість Червоної армії. Мабуть, їм було відомо дещо, про що не прочитати в російськомовних історичних книжках. Чого ж святкування перемоги відбувалося в Європі 8 травня, а у Радянському Союзі – 9 травня? Дехто пояснює це часовою відмінністю, але це смішно. Радянському Союзу потрібен був час, щоби організувати бутафорське зібрання німецьких військових та генерала Жукова, аби зняти це на камеру й показувати це як доказ того, що Німеччина капітулювала перед Радянським Союзом. І це те, що ми досі чуємо з російськомовних джерел.
Висновки. Моя бабуся була у партизанському загоні. Але вона ніколи нічого не розповідала про війну. Перечитавши всі книжки про «Велику вітчизняну війну» (про яку, окрім російськомовних джерел, в світі не знає ніхто, бо це ще один міф, мета якого – подати образ Радянського Союзу-жертви замість справжнього образу країни-агресора), я хотів почути оповідання героїзму й від моєї бабусі. Надалі — єдина історія, яку я почув від неї. Отже, моя бабуся в хаті, в якій вона переховує партизанські листівки. Раптом крізь вікно вона бачить двох німців, які наближаються до хатини. Бабуся схопила листівки, заховала у себе на грудях та взяла на руки одного з двох малих дітей. Стоїть. Тремтить. Гойдає дитину. Заходять німці. Сідають за стіл. Кажуть: «Мамка, яйко!» Бабуся поклала дитину, смажить яйця, тремтить. Накрила на стіл. Німці поїли. Один подивився на неї сумно й каже: «War ist schlecht. War ist schlecht» (тобто, війна – це погано). Все! Єдина історія. Десятки разів! Більше – нічого! Я не розумів цього, коли був дитиною і коли 9 травня було для мене найсвятішим днем року. Але, повторюся, після кількадесят англомовних книжок та після того, як Україну у 2014 році почали шматувати спадкоємці Радянського Союзу та Червоної армії, гадаю, я таки зрозумів, про що мовчала моя бабуся. І я вклоняюся перед моєю бабусею та перед усіма, які у пеклі Другої світової (яку розпочали Гітлер та Сталін) змогли залишитися людьми. А також – вклоняюся перед захисниками України від путінської агресії, що триває з 2014 року. Наостанок, ви знали, що Фінляндія була єдиною країною, яка протягом Другої світової змогла зупинити Червону армію та зберегти більшу частину своїх територій? Це приблизно те ж саме, що зробили у нещодавній історії ми з вами, друзі! Слава Україні! Героям слава!
Читаймо англійською! Якщо російськомовні джерела не говорять нам правду про Другу світову, чого це раптом говоритимуть нам правду зараз?
Читайте також:
🖋️ С Днем рождения, Шекспир, или теория заговора Лионеля Месси
🇳🇱 95%, що Ви не знаєте, що означає «Dutch»
