20-11-2018

Навчання — процес непростий. Також — процес двосторонній. Адже, долаючи вузькі й часто тернисті стежки пізнання, той що йде (учень) безпосередньо залежить від свого провідника (вчителя). Безумовно, на успіх цієї академічної подорожі впливають педагогічний хист і досвід викладача. Однак, основна мета цієї статті — віддати належне тим численним героям та героїням, які, незважаючи на складність шляху, все ж таки наважилися зробити крок до вивчення англійської. Також, автор статті сподівається, що нижченаведені приклади стануть додатковим джерелом натхнення для тих, хто лише займає підготовчу позицію на лінгвістичному старті. Адже часто героями стають ті, хто бачить приклад інших героїв. Отже, усім героям моїх уроків присвячується.

 

 

ВАЛЕНТИН не вчив англійську в школі. Обминула його ця чаша і в інституті. Однак, хороший фахівець-технолог і вже досить зріла людина (дружина, двоє дітей), Валентин влаштувався на роботу в міжнародну компанію. І майже одразу він отримав наказ — вивчити англійську, з метою бізнес-комунікації, спілкування по телефону, листування, закордонних відряджень. Терміни були вкрай стислі; міжнародні менеджери вже за  4 місяці мали побачити й почути Валентинів мовний прогрес. Валентин не бідкався. Він запхав кілька занять на тиждень у свій завантажений графік. А ввечері, після ігор з синами та перевірки їхнього домашнього завдання, він знаходив сили робити свою домашку з англійської. А для наших занять він спеціально придбав диктофон, куди записував весь урок, від початку до кінця, прослуховуючи його потім знову дорогою на роботу та з роботи. Результат? Через рік, як і було потрібно, він вів переговори англійською особисто і по телефону, їздив у відрядження за кордон. А через два роки Валентин вже брав участь у міжнародних виставках, робив презентації, виконував функції перекладача і супроводжував клієнтів компанії в їхніх міжнародних поїздках. Отже, навіть якщо Ви раніше НІКОЛИ не вчили англійську, а вдома у Вас бігають діти, для Вас, лінгвістично, немає нічого неможливого!

 

 

 

ЛЮДМИЛА взялася за англійську, ніколи не вивчавши її школі або у виші. Виконуючи колосальний обсяг роботи в своїй компанії, вона, схоже, зробила вивчення англійської своєю другою (або першою?) професією. Повільно, але впевнено, вона залишалися позаду рівні: Starter, Elementary, Pre-Intermediate. Щоб постійно мотивувати себе й кидати нові виклики, Людмила чергувала програми (загальний розмовний курс/бізнес-англійська), формати (заняття в групі/індивідуальні заняття), режими навчання (вранці до роботи, тобто в 7: 30/ввечері після роботи, тобто о 19:30). Вона вирішила не боятися здаватися слабкіше (лінгвістично) та прагнула щосили працювати в групі або парі з більш сильними студентами. Intermediate, Upper-Intermediate, Advanced… Людмила відвідувала всі розмовні клуби, всі англомовні заходи, намагаючись відшукати тих студентів, чий рівень був би вищим за її. Зрештою, вона навіть вирушила до Великобританії, де в одній з англомовних шкіл зарекомендувала себе однією з найкращих студенток. Дивно, що ця приголомшлива еволюція від рівня Starter до рівня Advanced (реального рівня Advanced!) сталася лишень за два з половиною роки.

 

 

 

 

ОЛЕКСІЙ планував здійснити сміливий кар’єрний крок, для якого був необхідний дуже високий рівень володіння англійською й такі особливі навички, як і вміння вести переговори по телефону й робити презентації. Маючи непогану базу англійської, працюючи в українській компанії та викладаючи математику в університеті Шевченка в Києві, кандидат математичних наук прийняв рішення заново розпочати лінгвістичні заняття. Шалена мотивація Олексія часом навіть лякала. Крім систематичного й ретельного виконання домашнього завдання, він переглядав фільми англійською, часом десятками разів прослуховуючи незрозумілі фрагменти й виписуючи всі нові слова. Виступаючи з презентаціями на уроках, він фіксував свої виступи на камеру, аналізуючи потім відзнятий матеріал як з мовної, так і з поведінкової точки зору. Так, Олексій займався на вихідних. Не рідко — о 8:00 в суботу або навіть у неділю. Результат? Зараз Олексій — один з ключових людей в одній з найбільших міжнародних компаній. Він регулярно їздить за кордон та представляє Україну на міжнародних зустрічах, семінарах та презентаціях.

 

 

МАР’ЯНА, маючи лише номінальний рівень шкільної англійської, змогла-таки влаштуватися на роботу в міжнародній компанії, оскільки мала неабиякі організаторські здібності. Однак, щоби виконувати функції особистого помічника керівника, потрібно було терміново підвищити рівень англійськї. Щільний графік роботи дозволяв їй займатися лише після 21:00. Двічі на тиждень вона знаходила сили приїжджати на вечірні заняття і ще займатися на вихідних. У підсумку, вже невдовзі вона вела переписку та робила оголошення в газетах, спілкувалася по телефону і особисто за допомогою англійської.

 

 

ІГОР, успішний бізнесмен, щасливий сім’янин і зріла людина, прочитав у книзі Акуніна про ставлення до життя Ераста Фандоріна: «Вік — це не слабкість, не те, чого слід боятися. Кожний новий рік життя — це чергова можливість навчитися чогось нового. Дивишся, навчився робити те, чого не вмів раніше. Дивишся — вивчив нову мову». Ігор вчинив саме так. Із неабиякою постійністю, три рази на тиждень, він почав згадувати те, що так давно й ґрунтовно забув після закінчення інституту, а також додавати потроху нові знання. Так, він мав одну чи дві спокуси «кинути це все», але вже через рік Ігор вже зміг здійснити поїздку до Великобританії зі своєю родиною, де успішно і досить інтенсивно спілкувався 2 тижні, а ще кілька місяців пізніше вперше самостійно відвідав Швейцарію, спілкуючись, знову-таки, за допомогою англійської.

 

 

 

 

МАРІЯ була успішною журналісткою, але для досягнення її мрії — роботи в англомовному виданні — їй бракувало саме англійської (в школі вона вивчала французьку). З неймовірною присвятою вона сфокусувалася на вивченні мови міжнародного спілкування й протягом року досягла того рівня, коли могла проходити співбесіду англійською. Після успішної співбесіди (ура!) Марія стала відповідальною за важливий проект. Втім, вона не забувала й про англійську. Ще півроку фанатичної відданості лінгвістичним заняттям, і Марія (вже студентка рівня Upper-Intermediate) дивує співробітників і партнерів, котрі дізнаються, що вона досягла нинішнього рівня лишень за півтора роки! А нещодавно, між іншим, вона взяла своє перше інтерв’ю англійською. Саме так, як мріялося!

 

 

СЕРГІЙ, співробітник банківської сфери, настільки захопився процесом вивчення англійської, що став, мабуть, одним з найбільших ентузіастів англійської та борців проти її незнання. Ця лінгвістична пристрасть одного разу навіть привела його до мовної школи в Лондоні. Десятки (!!!) його колег, друзів і знайомих вже долучилися до англомовної культури. Окрім усього іншого, комунікація з іноземними партнерами та інтенсивні подорожі стали невід’ємною частиною життя Сергія — студента рівня Advanced.

 

 

ТЕТЯНА, журналіст за фахом та відповідальна і мудра мама у повсякденному житті, вирішила хоча б час від часу спілкуватися зі своєю донькою-підлітком англійською. Обговорювали найрізноманітніші теми: від шкільної буденності до приховано-заповітного, від прочитаних книг до побачених фільмів. Подібне сміливе рішення допомогло створити англомовне середовище (нехай десь неідеальне) та сприяло мовному прогресу як мами, так і доньки. А кілька років пізніше Тетянина дочка Марія, після суботніх або недільних занять (оскільки навчання в Могилянці ледь залишало час дихати) склала грізний TOEFL на 112 з 120 можливих!

 

 

КОСТЯНТИН, сфокусувавшись на поставленій меті, досить швидко пройшов кілька рівнів і зміг успішно виконувати роботу виконавчого директора спочатку в міжнародній рекламній корпорації, а потім, після неодноразових інтерв’ю з носіями мови, на міжнародному телевізійному каналі. Лягаючи спати, він продовжував слухати англійські аудіозаписи, а вихідними щасливий батько новонародженої доньки долав тривалі відстані із заміського будинку, аби вивчати англійську в Києві.

 

 

ТЕТЯНА, співробітник міністерства, після занять, окрилена звучанням англійських слів і своїми мовними здобутками, взяла за звичку телефонувати своїй сестрі та близько 30-40 хвилин спілкуватися з нею англійською.

 

 

ОЛЕКСАНДР, досягнувши рівня Advanced, став і собі проводити заняття англійської для свого батька, який працює в міжнародній компанії й тому потребує підвищення його шкільного призабутого рівня.

 

 

ЛЮДМИЛА, СВІТЛАНА і ДАРИНА, навчаючись в одній групі, вирішили зробити англійську стилем життя. Вони спілкувалися одна з одною винятково другою «рідною» англійською мовою не лише під час занять, але й після них, як в особистому спілкуванні, так і по телефону. Без жодних винятків, протягом довжелезних місяців. А ще вони обирали між собою різні теми й готували на них доповіді. Звичайно ж, англійською!

 

 

ВІКТОРІЯ, яка працює у книжковому виданні, регулярно переводить документи і фрагменти складних текстів на англійську. Навіщо? Щоб «бути у формі» та будь-якої миті стати у пригоді компанії в листуванні або перемовинах з іноземними колегами.

 

 

 

ВЛАД, десятикласник, вів переписку з іноземним готелем. А коли в ту країну вирушила його сім’я, він успішно виконував функції «позаштатного сімейного перекладача». А перед цим він близько року приходив на заняття в суботу на 8:00 ранку, чим дивував чи навіть лякав своїх друзів-однолітків, які крутили пальцем біля скроні. Тим не менш, ціною своїх зусиль, Влад спромігся перейти зі слабкої групи шкільної англійської в сильну та завоював і відстояв там місце під сонцем.

 

 

 

ВАЛЕНТИНА, ставши головним бухгалтером міжнародного банку, була змушена знову вчити англійську. Мати двох дорослих дочок і господиня заміського будинку, Валентина неодноразово перед цим починала займатися на мовних курсах і так і не закінчила їх з ряду причин. Цього ж разу вона вирішила докорінно змінити ситуацію. Навчаючись після роботи і на вихідних, вона в той же час боролася з нав’язливою ідеєю: «Я — вічний Elementary. Мені ніколи не вивчити цю мову!» Були запаморочливі злети, були гіркі розчарування. Однак, рік потому, Валентина, вже студентка рівня Intermediate, стала головним бухгалтером великого банку, що входить до складу міжнародної групи. Тепер вона використовує англійську фактично щодня у повсякденній роботі. Чи був легкий її лінгвістичний шлях? Ні. Але героїчні зусилля Валентини принесли вражаючі результати.

 

 

 

ОЛЕКСІЙ, закінчуючи останній курс технікуму, мав в англійському лексиконі лише кількадесят слів, які зустрічав у комп’ютерних іграх. Втім, навіть з цієї обмеженої кількості слів правильно вимовити він міг ще менше. Пристрасно прагнучи досягти чогось у житті, Олексій розумів, що без англійської це малоймовірно. Його устремління підтримала мама, яка, аби підтримувати мотивацію сина-підлітка, і собі почала вчити англійську, хоч ніколи цього не робила раніше. Минуло кілька місяців занять, з яких Олексій не пропустив жодного. Потім – декілька років. Англомовний світ поступово відкривається для юнака, який наважився на неймовірно мужній і дорослий вчинок.

 

 

 

ЛІДА, ще під час навчання у восьмому класі, мріяла про кар’єру в сфері фешн-журналістики. Втім, вона розуміла, що шкільного рівня англійської для цього буде замало. Її ентузіазм і докладені зусилля дали чудовий результат — вона почала писати невеликі англомовні статті-огляди для іноземного фешн веб-ресурсу. А ще декілька років згодом, після навчання у Лондоні, Ліда отримала роботу ведучої на одній з лондонських радіостанцій!

 

 

 

ГАЛИНА, фахівець у сфері охорони здоров’я та мати двох дітей, близько 3-х років прямувала до своєї мети — переїзду до англомовної країни. Для цього їй довелося вирости з рівня шкільного англійського до балу IELTS, що дозволив подібний переїзд. Таким чином, її титанічні зусилля вплинули на життя цілої родини

 

 

 

БОГДАН приїжджав на заняття на 7:00 ранку, 3 рази на тиждень. Пройшовши загальний і бізнес-курси англійської, він почав готуватися до TOEFL. Він створював картки з новими словами та фразами і намагався вчити, скільки міг, щодня. Він постійно читав щось англійською. Якщо йшов до кінотеатру, то намагався потрапити на англомовні сеанси. Він виправляв помилки своїх колег на попередній роботі й вишукував цікаві фрази у листуванні з іноземними партнерами. Й одна з причин, чому він «взяв штурмом» одну з Big Four компаній — його англійська.

 

 

НАТАЛЯ надиктовувала список нових слів на диктофон і прослуховувала їх знову і знову.

 

 

ОЛЕКСАНДР, який ніколи не вчив англійську в школі, був змушений взятися до її вивчення через вимоги банківської сфери. Щоби поліпшити вимову, клав за щоки горіхи й знову і знову виголошував нові слова. Можливо, це трохи наївно і смішно. Але що не смішно, це те, що протягом 8 років він так і не закинув вивчення англійської, як зробили це багато хто з його колег. Він не втратив мети, яка у нього була. Тому зараз він і його родина живуть в Ліхтенштейні. Олександр — співробітник банку в цій країні. Його неймовірні зусилля принесли неймовірний плід. Величезний йому респект.

 

 

 

АННА вирушила у літню відпустку та взяла з собою англомовну книгу, яку читала на морському узбережжі.

 

 

 

ВАСИЛЬ почав посилено займатися англійською ще на юридичному факультеті в університеті Шевченка. Пройшовши за півтора року всі можливі рівні в Україні (як бізнес, так і загальний розмовний курси), Василь вирушив на кілька місяців до мовної школи в Великобританії. Систематичне, серйозне ставлення до навчання допомогло Василеві стати перекладачем в одній з ключових судових інстанцій в Україні. Пропрацювавши успішно на цій позиції кілька років, він знову відправився до Великобританії, на цей раз вивчати право. Його мрія, об’єднана з колосальними присвятою та героїчними зусиллями, привела його туди. І, як Василь сказав в одній із розмов: «Хто знає, куди ще приведе мене моя мрія?»

 

 

 

АНЯ почала ходити на додаткові уроки англійської ще у підлітковому віці — таке рішення було прийнято на сімейній нараді. Однак вона поставилася до занять з відповідальністю дорослої людини. У якийсь момент Аня стала читати книги в оригіналі: «Хроніки Нарнії», «Троє в човні, не рахуючи собаки». А влітку, самостійно, вона працювала з підручниками граматики: один розділ на день, тобто близько 90 розділів за 3 літніх місяці. А нещодавно вона представляла Україну на міжнародному форумі з фізики й отримала спеціальний приз за найкращу презентацію та за свою англійську. Хіба це не героїзм?

 

 

Список — майже безкінечний, але, сподіваюся, ми вже можемо зробити певні висновки. По-перше, нас оточує значна кількість людей, які ще вчора зовсім не говорили англійською або робили це поганенько. Але, завдяки докладеним зусиллям, вони змогли змінити як лінгвістичну ситуацію зокрема, так і все своє життя в цілому. Вони здобули перемогу над незнанням та немолодим віком, страхом і лінню. І хоча чиїсь досягнення можуть виглядати більш-менш вражаючими, всі перераховані вище люди — герої, гідні поваги. Герої, гідні наслідування.

 

І ще. Дякую Вам, герої мого уроку! Ті, чиї імена названі або ті, чиї імена не названі (але не забуті!). Дякую за Вашу довіру. Дякую за Ваші досягнення. Ви ті, хто переконує, що вчительська праця все-таки вдячна! Ви ті, які роблять життя вартим. Ви ті, які знову і знову спонукаєте йти на урок і постійно перебувати в очікуванні дива — появи чергового героя!

 

Юрій Інтелегатор

До особистого блогу